ХАЛАБУДНЕ ЧИТАННЯ, ЛІТЕРАТУРНА СУШКА Й ТЕАТР

Учителька початкових класів школи №33 Вінниці Катерина Кирилюк розповідає, що на уроках читання дітям подобається брати участь у театральних мініпостановках. Це можуть бути фрагменти з використання лялькового театру.

“Кожен учень має можливість спробувати себе справжнім актором. Ми відтворюємо народну чи авторську казку. Але найбільше учням подобається бути казкарями, створювати власну історію”.

Також учителька помічала, що учні замальовують щось у чернетках. Так з’явилася ідея створювати на уроках комікси.

“За допомогою коміксів ми змальовуємо різні фрагменти дитячого життя, створюємо продовження історії. Одна з таких історій була про муху та кішку “Зіззі та муха”.

Ірина Мельник розповідає, що в її старших учнів були спроби вести сторінки письменників у соцмережах, але вистачало їхнього запалу не надовго.

А от літературні пікніки їм до вподоби.

“Навесні, коли гарна погода, беремо пледи і йдемо читати. Так повість Миколи Вінграновського “Сіроманець” учні сприйняли краще, адже вони змогли відчути запахи і звуки”.

Сподобалися учням і читання в колі.

“Коли ми зсунули парти докупи, застелили килимки й почали читати. А ще діти полюбляють так зване “халабудне читання“, коли можна побудувати своє укриття (найчастіше ховаються за рюкзаки)”.

Ірина жартома згадує, що першого разу забирала в школярів телефони, оскільки хвилювалася, щоби не гралися. Згодом побачила, що дітям цікаво й без заборон, і вони не відволікаються.

“Також у нас є досвід написання життєпису Галини Малик. Разом з учнями замість скупих відомостей із підручника ми творимо біографії самостійно й називаємо цей прийом “Моя сторінка підручника”.

Ось, що писали діти:

“Галинка гарно вчилася в школі. Правда ж її ім’я звучить, як “га-га”, саме так – у неї ще й веселий характер. І, навіть ставши Галиною Миколаївною, вона не втратила почуття гумору, тому герої її творів позитивні, а вона на фото, та й у житті – завжди усміхнена.

Найкращий подарунок для Галі на День народження – це збірка “Українські народні казки”, бо на кожній сторінці оживає цілий світ. Коли вона стала письменницею, то у своїх творах створила окремий світ, у якому важливо доводити розпочаті справи до кінця, не робити все сяк-так, а головне – усвідомити, що майбутнє залежить від нас, не важливо скільки тобі років і чим ти займаєшся в житті”.

Ще один дієвий прийом – “Літературна сушка“, коли у фойє школи на мотузочках із прищіпками розвішують ілюстрації книжок письменника, цікаві факти біографії. Протягом двох днів учні доповнюють їх презентаційними матеріалами. Протягом певного часу твори так би мовити “сушаться” – і потім їх обговорюють.

“Називаю цей проєкт залежно від імені та прізвища письменника. Надихнула серія видань “Шевченко від А до Я”. Наприклад, “Довженко від О до О”. Суть полягає в тому, щоби відшукати цікаві факти біографії на певну літеру“.

Ірина зізнається, що тим не менше не всі учні із захопленням вивчають біографію письменників.

“Але, навіть слухаючи однокласників, переглядаючи відеоматеріали чи нестандартні портрети, діти мимоволі запам’ятовують і наступного разу долучаються до вивчення постаті письменника”.

Ольга Головіна, “Нова українська школа”